Black witch

Ця спідниця постає як концептуальний об’єкт, у якому історичний силует, умовно пов’язаний із добою інквізиції, не реконструюється буквально, а піддається внутрішньому зсуву й напрузі. Вона не відтворює костюм як такий, а працює з відчуттям суворості, контролю та прихованої драматичності, трансформуючи їх у нестабільну форму.

У її основі — взаємодія між стриманістю та розпадом. Закритість, багатошаровість і майже аскетична вертикальність, що асоціюються з тим періодом, проявляються як приглушені структури, які більше не підкоряються чіткій дисципліні. Вони розмиваються, втрачають ієрархію, перетворюючись на абстрактні площини та ритми.

Матеріал функціонує як поверхня напруги: він ніби утримує сліди тиску, стискання і поступового вивільнення. Тканина не імітує зношення, а радше фіксує процес внутрішнього опору — як форма, що довгий час перебувала під обмеженням і тепер повільно його втрачає.

Крій дестабілізований — пропорції зміщені, об’єми наче стримуються й водночас прагнуть розширення, а конструктивні елементи втрачають однозначність. Спідниця існує у стані крихкої рівноваги між контролем і розпадом, де силует не фіксується, а постійно коливається.

Цей об’єкт виходить за межі історичного костюма, стаючи дослідженням форми як носія пам’яті про обмеження й трансформацію. Він не відсилає прямо до минулого, а переосмислює його як процес — відкритий, напружений і такий, що не має завершеної форми.